Запропонувати правкуПокращити цю статтюДопрацюйте відповідь до «Як DI працює в standalone-компонентах?». Ваші зміни проходять модерацію перед публікацією.Потрібне підтвердженняКонтентЩо ви змінюєте🇺🇸EN🇺🇦UAПереглядЗаголовок (UA)Коротка відповідь (UA)У standalone-компонентах DI (Dependency Injection) працює так само, як у звичайних - просто без NgModule: кожен компонент має власний injector, а якщо залежність не знайдено локально, Angular піднімається до root injector. **Ключове:** Пошук залежності йде від `providers` компонента до батьківських компонентів і далі до кореня застосунку.Показується над повною відповіддю для швидкого нагадування.Відповідь (UA)ЗображенняУ standalone-компонентах Angular система DI (Dependency Injection) працює так само, як у звичайних - просто **без модуля**. Головне: - У компонента є **власний injector**, який створюється під час його ініціалізації. - Залежності можна вказувати в `providers` прямо в `@Component()`. Вони будуть **доступні тільки цьому компоненту та його нащадкам**. - Якщо залежність не знайдено в локальному інжекторі (injector), Angular йде вище - в **root injector**, де перебувають сервіси, позначені `@Injectable({ providedIn: 'root' })`. Тобто: 1. Спочатку шукається в `providers` компонента, 2. потім у батьківських компонентах, 3. потім у корені застосунку. DI залишається тим самим, просто ієрархія тепер будується без NgModule.Для рев’юераПримітка для модератора (необов’язково)Бачить лише модератор. Прискорює рев’ю.