Чому Storybook називають "UI playground"?

Тому що Storybook - це місце, де компоненти інтерфейсу можна «грати» в ізоляції:

• Без усього застосунку навколо. Компонент не залежить від маршрутів, глобального стану чи інших модулів.
• Можна змінювати пропси, стани, стилі - наживо. Це як лабораторія: що буде, якщо передати такий текст? А якщо вимкнути кнопку? А якщо зробити екран темним?
• У кожної «історії» - свій сценарій. Кожен компонент можна протестувати на крайніх кейсах - завантаження, помилка, порожній стан тощо.
• Усе візуально. Ти бачиш зміни одразу, не потрібно білдити чи переходити по сторінках.

Такий простір і називають playground, бо з UI можна безпечно експериментувати, як у пісочниці.